Я — українська дівчина!
В волі я сповивалася.
Зроду мене не знищити,
Скільки б не намагалися.
Я нескінченно відроджуюсь
В кожній весні. Тихою
Бути сьогодні погоджуюсь.
Знову живу - дихаю.
Я щовесни всіяна
Пишним живим рястом.
Місячним сріблом розсіяна,
Сяду його прясти.
Падає веретільними
З неба воно низками.
Зоряними повільними
Сяє у росах блисками.
Вічно я тут співатиму
Дзвонами монастирськими,
Душі вам лікуватиму
Землями Українськими.
Стану полями плідними,
Силу землі вбиратиму,
А над річками рідними —
Вербами проростатиму.
[url=""] https://www.instagram.com/tv/Ccw0z0ToLQB/?igshid=YmMyMTA2M2Y=[/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2022
автор: Лада Квіткова