Маріуполь. На руїнах зчорнілих домів
Голосочок дитячий щось промовив й одразу зомлів.
Не просив він ні паски, а ні зі свяченим борщу,
Просила дитина водички... - Дай , Боже, дощу!
Промовляла згорьована мати. Прокляну! Не прощу!
Ворогам за страждання дитяти!
Били дзвони в церквах а навколо стріляли гармати.
Ішов дощ... І поїла дитя, із долонь своїх, мати...
Валентина Дацко/Урода 23/04/2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945830
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2022
автор: Гонорова пані