"Москва" пішла на дно так символічно,
та в дзвін не б'ють, мовчать про те церкви.
Чи то не репетиція Москви,
яка за кораблем на віки вічні
піде услід, обравши путь трагічний,
лишивши бруд пожухлої трави
безкровної, обпаленої смертю?..
Зашморг петлі тугішає, хоч Бог
за гріх не заганяє в той зашморг
нікого. І коли й кому померти -
вирішувати Богу, а не впертим
вовкам гріховним, задля перемог...
Настане час віддати Богу борг
тим смертним, хто поправ Владику Світу
й себе прорік Світилом на весь світ.
"Москва" на дні - лише малий привіт
від Смерті... Не послабиться зашморг
й зі Смертю недоречним буде торг,
якщо й задзвонять всі московські дзвони!
Світ не почує... Древнім Вавілоном
впаде Москва - за всі дитячі стони,
що чула Смерть і чув розп'ятий Бог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945676
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2022
автор: Елена Марс