[b]
Коли Чернігів був у облозі, Десна напувала містян водою.[/b]
О Деснонько, красуне тихоплинна,
Несеш ти води з далечі віків
Під окрики тужливо-журавлині,
Під шепотіння весен тополине
І плач гіркий матусь і удовиний
Ти відчувала рани вояків.
Ти знала запах пороху і диму,
Вмивала закривавлене чоло,
Пережила не раз лиху годину,
І все ж вода прозоріша за скло.
О Десно, синьоока чарівнице,
Ти свідок і звитяг, і каяття,
Свята твоя воістину водиця
Чернігову рятує знов життя.
Обох вас тісно доля поєднала,
Без нього ти – не ти і він – не він.
Аби в чужім ярмі всі не стогнали,
Ординців у Московію прогнали
І перемоги смак, як є, пізнали,
Дай, Боже, щоб не знала ти вже війн!
26.03.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2022
автор: Ганна Верес