Ти узяв промінець притулився до мене щокою
Тихо щезла імла непросвітної темряви днів
Вільно дихаю вкотре і крила свої за спиною
Не ховаю в повітрі задимлених болем вітрів
Тихо сплю у обіймах твоїх вечорових і чистих
Без страху за життя і досвітньої спраги - біди
Будуть ранки іще у сльозах тих наївно - ігристих
Злі ж прогнози невічні і тим паче не назавжди
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2022
автор: Женьшень