ДАТЕЛЬКА ЖИТТЯ.

Рідненька!    Коли  Ти  ще  жила,  я  не  цікавився  аспектами  жіночої  психології.  І  тільки  придивившись  ближче,  я  чітко  зрозумів,  хто  переді  мною.  
                 
           
Як  хочеться  писати  про  жінок,
Про  ніжну  фею,  витворену  Богом,
І  про  красу  її  душі  й  думок,
Про  ніжність  звуків  –  склались  вони  в  слово.
З  Адамового  Бог  створив  ребра,
Як  в  статуетці,  форми  напоказ.
В  Едемському  саду  оця  краса
Сіяла  в  променях,  немов  алмаз.
Й  назвав  Адам  творіння  Боже  Єва.
В  перекладі  це  –  «дателька  життя».
В  поміч  прийшла  йому  життєву…
Погано  жити  без  серцебиття.
І  так  з’явилась  пара,  двоє  їх.
Плоди  зривали  за  своїм  бажанням,
Та  заборона  вже  була  для  них
Зривати  плід  із  «дерева  пізнання».
Воно  вчить,  що  таке  добро  і  зло:
Плід  з’ївши  з  того  дерева  пізнання,
Тяжкий  учинять  –  первородний  гріх
Й  чекатиме  з  Едему  їх  вигнання.
Та  у  процес  той  творення  краси
Втрутивсь  диявол  в  образі  гадюки.
З  кущів,  із  віття  лісових  осик
У  вуха  Єві  лив  солодкі  звуки.
І  свою  справу  змій  таки  зробив:
Він  спокусив  своїм  лукавством  Єву.
Адам  «спокуси  яблуко»  вкусив  –
І  вигнали  обох  їх  із  Едему.
За  гріх  розплата  наступила  враз:
В  людини  –  доля  смертної  особи.
Й  через  віки  усе  прийшло  до  нас:
І  смерть,  й  обмани  і  тяжкі  хвороби.
Тепер  вже  мова  піде  про  жінок  –
Продовжувачок  нинішнього  роду.
Опишемо  багато  їх  думок,
Тих  грішниць  у  всесвітнього  народу.
Вона  і  далі  "дателька  життя",
Але  бере  за  те  ціну  високу.
На  задній  план  пішли  вже  почуття
І  без  грошей  –  звірина  це  достоту.
Не  ті  тепер  жінки,  зовсім  не  ті,
І  думка  вже  тепер  у  них  єдина:
Повинен  ти  утримувати  їх
За  те,  що  народила  тобі  сина.
Існує  каста  самок  молодих,
Які  торгують  тілом  на  панелі,
На  вигляд  повногрудих  і  худих,  –
Працюють  у  приватному  борделі.
Серед  жінок  є  й  німфочки  такі:
На  ліжку  їм  подай  жіноче  тіло.
І,  створюючи  сім’ї  нетривкі,
Йшли  на  подружню  зраду  вони  сміло.
Є  ще  жінки,  яких  цікавить  сан:
Не  треба  їй  сім’ї,  вона  –  начальство.
На  службі  заведе  собі  роман,
Своїм  гріховним  тішиться  зухвальством.
Повага    тим  жінкам,  що  мов  нектар,
Що  в  них  сім’я  стоїть  на  першім  місці
І  бережуть  вони,  як  Божий  дар,
Це  своє  щастя,  мов  дитя  в  колисці.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2022
автор: DVI