Співає пташка, квітнуть абрикоси,
Й гуде вже вулик, що підпирає тин.
А за вербою там, що розпустила коси,-
Палає танк ворожий, в’ється в небо дим.
І молода пшеничка на полях з‘явилась,
Зелене море- краю не знайти!
Так шкода, доню, що тобі судилось,
В дитинстві ранньому через Війну пройти.
Така вже доля. Винні ми лиш в тому,
Що народилися в цім затишнім краю.
Ми боремось за дім, крізь біль і втому,
За Україну, і за тих, кого люблю.
Все буде добре, доню. Буде як раніше
І квіти, й дім, і спокій, і сім’я,
А в мирі й сонце світить яскравіше,
І красивіша наша батьківська земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945416
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2022
автор: T.I.