(Якщо не зараз, то коли прийняти рішення важливе???)
Як ненАвисть до ворога маєш,
Так і мову зненАвидь його!
Ти ж себе українцем вважаєш?
Ти ж не зрікся коріння свого?
Не виню я тебе, що так склалось –
Три століття трива боротьба.
Мову нищили, часто здавалось –
Вона – мрія для нас голуба.
Всі ми – жертви ворожої волі.
Нам хотіли чуже нав’язать.
Українське – щоб всохло на полі,
А російське – співать й прославлять.
Низькосортна! – так завжди казали
Всі московські царі всіх часів.
Школи, книги, культуру вбивали,
Щоб в віках не пробився посів.
Щоб зростали без рідної пісні,
Щоб історію втратив народ.
Щоб душі не було у Вітчизни,
Загубивсь ідентичності код.
Підміняли і назви і дати,
Мови, Віри лишали усіх,
Правду, Мрію кидали за грати,
Україну любить – було гріх.
Як її не неволили вбивці,
Не сікли, не знущались кати –
Зберегли своє Я українці!
Бо веде їх Господь до мети.
А мета ця – Свобода і Воля,
Мова, Віра й до Щастя політ,
Стяг, де неба блакить й жовте поле,
І, де гімн наш луна на весь світ!
Хай навіки загине руїна!
В мить випробувань – час нам прозріть:
Рідна мова – знак вірності сина!
Рідна мова – душа України!
Без душі ж – не радіти й не жить!
18.04.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945337
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2022
автор: Валерій