Вже скінчились останні набої,
Навіть той, що для себе тримав
Полетів з опустілої зброї,
Лютий ворог іще один впав
А брати мої тут, вони поруч,
Їм вже досить, уже по війні...
Спочивають праворуч, лівруч,
Лиш не спиться одному мені
Ще не витекла кровонька з рани,
Ще дивлюсь я на сонце крізь дим,
А воно мене журить, що рано
Помирати таким молодим
Я кажу йому, шкода, так сталось,
Шкода рідну країну й народ,
Та не шкода життя, що віддалось
За спасенну свободу свобод
Не сумуйте, не плачте, кохані,
З кожним днем, з кожним сонцем повік,
Повертатиметься на світанні
Син ваш, батько ваш і чоловік
Ну а зараз пробачте, я мушу
Відслужити, допоки солдат,
Вдерлись пси, відпущу мою душу,
На них звівши пустий автомат...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2022
автор: Ніколя Петрович