- Розстріляти! Крикнув хрипло кат
І відлуння вдарило в руїни.
Знов і знов тріщав злий автомат,
Хтів поставить мрію на коліна...
Та вона була там не одна.
Поруч із надією стояла.
А над ними плакала весна.
Й смерть, немов гієна, реготала.
Там іще стояла пелена
Від розривів бомб, криваво - сіра
А в повітрі крик завис :"Війна!!!"
А іще із ними була віра.
Вижили усі. І будуть жить!
В ранах лиш... Обпечені війною.
Україно, не здавайся! Ні на мить!
Надія, віра й мрії всі з тобою!
Валентина Дацко /Урода
17/04/2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2022
автор: Гонорова пані