Відцвітають малі анемони.
Білі квіти. Розлуки? Війни?
Ставить час повсякчас перепони,
Щоб на людяність бідність в ціні.
В гаражах заховалися шини,
В хлопців лисі колеса, йде бій.
Нащо мати нові на машині?
Маєш вижити, друже, зумій!
Ну, ж бо, не підводь, акумулятор,
Побратими чекають! Вогонь!
Хвала Господу, встигнув! Снарядом
Розкурочило орківську бронь.
Слава й честь йдуть попутно з солдатом,
За життя матерів та сестер.
За Вкраїну, поругану катом,
Де руїни, сплюндрований сквер.
Де батьки із дітьми у розлуці
Заховали в безсонні печаль.
Чом безчестя в крові миє руці?
В смерті бачити б їх геть не жаль.
17.04.22
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2022
автор: Валентина Ланевич