[color="#5c0c6e"]Молоденька Клара - врода досконала
В личку порцеляна – сяйвом милувала
Очі - світла спалах. Губки - як коралі.
Дуже гарна Клара. На кларнеті грала.
Все чекала Карла.
На постелі білій від світанків мліла,
В лоскоті проміння зойкала зненацька.
Усміхалась мило. В кави філіжанці
Розчинялись ранки. А в думках несмілих
Танув сон про щастя.
Гарна жінка Клара..З сміхом із кристалів
Між свічок і марев тихо танцювала
З своїм славним Карлом на балу шикарнім.
Вся світилась Клара. Дзвеніли литаври
Про розкішну пару...
Світ був весь в молочнім світлі зір-прекрасним.
Та для тої ночі не родився ранок...
Стихнули кларнети. Змовкнули фанфари.
У свої тенети повернулась Клара..
До старого дому... Тихо, як примара,
Засвітила лампу. Закрила завіси.
Прогорнула зошит, дописала правду,
Що той сон намарно, певне, їй наснився...
(Хоч із нього Клара творить свою пам’ять..)
І немає Карла
Карла не украли
Карл їй не зустрівся.[/color]
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2022
автор: Irкina