Настане день, відтвориться природа,
Зітхне мрійливим теплим вітерцем.
Загляне промінь сонечка до роду,
Що вижив у війні, зневажив щем
Та знищив ворогів усіх, до краю,
Та оросив плодючую від гаю
До сходу сонця. Соняхом усе
Те рідне поле рясно проростало,
А наші люди милувались, знаю:
Насіння ж-бо кишенями несе
На землю нашу вражеє солдаття,
Тепер, нарешті, повкладали спати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945169
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2022
автор: Володимир Науменко