Завмер в космічному просторі відлік часу,
Завмерли в подиві і гори, і моря.
Я покохав так щиро і одразу —
Кохання вогник запалав і не згоря.
О жінко, берегине і мудра діво,
В тобі закладені чесноти сотень літ!
Любов, надія і пекуча віра,
Ця лебедина грація і неземний політ.
Ці благородні наміри й жага владорювання,
І цілий світ як матері вклоняється тобі.
І таїнство зачаття, і його чекання —
Усе це ти, як промінь у пітьмі.
Я покохав, і вже не зупинити
Цей рух одного із чудес.
Ти поглядом одним зуміла воскресити
Цей ніжний і водночас дивний стрес.
Ми сильна стать, але неначе діти
Схиляєм голови коли твоя рука
Погладить — ніде правди діти —
Суворість наче сон той відліта.
Уткнуся головою у коліна
Як матері в дитинстві — щезне страх.
Моє кохання, ти одна єдина
Краплина щастя у моїх руках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2022
автор: Атос