Колись було,
Без сенсу і без жалю
Один на одного кидалися з мечем,
Тепер вона сказала: закриваю
Дітей твоїх і матерів
Плечем …
У цьому світі ми буденно гонорові,
Для нас ніхто - князі і королі,
Може тому, ми - родичі по крові
На цій такій покинутій Землі …
Ти, Польще, маєш таки «дужо» серця,
А ми таких шануємо навік,
Як хтось колись по-нашому озветься,
То вже стає непотребом поріг …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2022
автор: Дружня рука