А ти думав, сатани відрижка,
Що народ мій можна подолать?
Що Хрещатик – мрія твоя – близько,
Де царя орда буде вітать?
Як же помилився ти, приблудо!
України, - ти казав, - нема???
А вона ЖИЛА, ЖИВЕ і БУДЕ!!!
Стяг, де поле й небо підійма!
З Богом в бій іде вона без страху,
Танки зупиняє голіруч,
Дух відроджує козацький з праху,
Літаки збиває серед туч.
Волонтерів руки не втомляє,
Медпрацівникам дарує сил,
І пологи в укриттях приймає,
Не щадить для Перемоги крил.
Палена, поранена, незламна,
Дбає про своїх захисників.
Дякує за борщ їй рать вся славна,
Не жаліє ворогу вінків.
Гімн із світом голосно співає,
Дику *** коктейлями стріча,
З Богом в бій Героїв проводжає
Проти мародерів й палача.
Молиться вся Божа Украіна
За благословення у борні,
Кулю відвести від дочки й сина,
Вистояти в праведній війні.
Міс краси, спортсмени, музиканти,
Співаки, поети і кравці –
Всі, відклавши в час важкий таланти,
Автомат тримають у руці.
В ніч несуть в теробороні службу,
Вдень готують їжу для бійців,
Як перероста в кохання дружба –
Шлюб беруть, хоч не завжди в вінці.
Не втрачають людяності в серці
До усіх потрапивших в полон.
К каяттю ім відчиняють дверці,
Намагаючись з очей їх скинуть сон.
Тож, ніколи рабству, злу і бруду
Віри, Волі, Правди не здолать!!!
Світ вклоняється великому народу,
Що за рідну землю згоден умирать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2022
автор: Валерій