Літа перетнули осінній поріг
Й озвались в косі сивиною.
Любов до життя вік уперто зберіг
І в серці озвавсь луною.
Любов та міцніла, росла і цвіла,
Творила десь неможливе,
На цвинтар вела до хрестів край села,
Складала пісні тужливі.
Закохана в запахи житніх полів,
Де в травах вінки з конюшини.
Тут роду мого не одне з поколінь
Навіки в землі спочили..
Свій край боронити спішили вони:
І луки, й мечі ладнали,
Знаходили місце в загравах війни.
Їх душі тепер над нами.
Коли засинає задимлена вись,
Де зорі тремтливі виснуть,
Молюся, аби нами Кремль удавивсь,
Щоб мир сонцеоко блиснув.
11.03.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2022
автор: Ганна Верес