Квітує вишня молода в саду
І яблуня в рожевому серпанку.
Подивишся - забудеш про біду,
На мить утрати затихає рана.
З цієї казки знову відрива
Дитячий крик і бахкаючі "Гради".
А серце стогне.Взяти де слова,
Щоб виразити біль й дать йому раду.
Людям доброї волі я кажу -
Ми об"єднались. значить є в нас сила
Перемогти ворожу цю орду,
Щоб смерть не сіяла, життя щоб не косила.
І замилуємось вишневим цвітом знов,
Серпанком яблунь душу огорнемо.
І буде з нами віра та любов,
У злагоді і мирі заживемо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський