Дорікнув Петро дружині:
-Не кохаєш ти мене.
Так і знав, що в цьому шлюбі
Справжнє щастя обмине.
Якби ти мене любила
І мій спокій берегла,
Вийшла б заміж за Данила,
Чи сусідського Павла.
Галя витріщила очі:
-Ну й дурницю ти несеш!
Тьху, тьху, тьху - ще й проти ночі
Отаку брехню верзеш!
Та я ж тягнуся до тебе,
Як ті різні полюси,
Костюм-трійку ось купила –
Дві шкарпетки і труси.
Стало тепло тобі зразу,
І твій погляд я ловлю,
Балую тебе, заразо,
А ти кажеш - не люблю.
Знаю я, моє ти горе,
Що від мене не підеш:
Обійдеш моря і гори,
А такої не знайдеш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2022
автор: Катерина Собова