Здригнулась ненька-Україна...
Шматує смерчами хатини,
Волають матері... втрачають
Шматки життя... Тіла... дитини!..
Тіла дітей! ...руїни... Розпач!..
Невинних душ... Нестерпна туга!...
А над містами рветься простір -
Ракетний залп... Русні наруга
Над незалежним, непохитним
Народом слави та свободи.
Здригнулась ненька-Україна,
Здригнулась ненависть народу,
Та лиш міцніше стрій зімкнули
Супроти вражої навали.
Здригнулась ненька-Україна,
А у очах - оті завали...
І очі застилає млою,
Кривавий блиск, міцніший поступ.
Та над ворожою ордою
Вже гайвороння мрійно косить.
Здригнулась ненька-Україна,
Здригнувся світ в жахливім бруді,
Але й не станем на коліна!
Не та країна, не ті люди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2022
автор: Володимир Науменко