Коли по справжньому кохаєш

Коли  по  справжньому  кохаєш,
То  жодну  мить  не  забуваєш.
Ні  зустрічі  у  парку,
Ані  обійми  й  поцілунки  до  світанку.

І  зігрівають  душу  миті,
Троянди  подихом  твоїм  зігріті.
Що  подарив  тоді...на  старім  місці,
Уже  давно!У  молодому  віці.  

На  зустрічі  до  тебе  бігла  як  дитя,
І  жаждала  завжди  твого  тепла.
Тоді  було  усе  спонтанно,  
А  зараз  все  обдуманно  й  банально.

Я  пам'ятаю  місяць  лютий,
Коли  залишились  удвох,  а  ти  був  скутий.
Я  щось  про  себе  все  бовтала,
А  ти  мовчав...А  я  не  замовкала!

Ти  міг  мовчати,та  не  дарма,
На  пам'ять  брав  мабуть  сповна.
Я  пам'ятаю  все!А,  ти  ,чи  не  забув?
Я  думала  ти  мій!Але...мабуть...ти  ним  не  був!

Та  мабуть  ні..ти  був  серйозний,
І  добрий,ніжний,амбіціозний.
Ніколи  клятви  не  давав,
Від  мене  теж  не  вимагав.

А  я  кохала  палко  вірно,
На  інших  наплювать  було  -  всерівно.
Для  мене  всесвіт  був-це  Ти!!!
Та  жаль...  не  рівносильні  Ми!!!

Але  приємно  все  згадати,
Шкода  не  можна  це  сховати,
Як  клаптик  сірого  паперу,
Не  можу...маю  отаку  манеру.

Я  хочу  все  забути,знищить,загубити,
Не  хочу  більше  я  Любити!!!
Але  від  цього    не  втекти,
Які  по  справжньому  кохали-не  змогли!

Болить  водночас  й  серце  гріє,
А  може  він  про  мене  мріє?
Вже  пів  життя  запитую  себе,
Чи  хоть  чучуть  кохає  він  мене?

А  відповідей  я  не  чую,
Бо  не  питаю!Не  ризикую!
Мабуть  боюсь  розчарувань,
Боюсь  живих  тих  слів  звучань.  

А  як  же  ж  далі  жити?
Подавлювать  себе  і  тишком  нити?
Прокручувати  ролик  молодості?
Нічого  не  казати?Триматись  в  Гордості?

Не  знаю...розривають  думки  дах,
Я  хочу  стати  іноді  як  птах!!!
І  полетіти  відірватись  від  землі,
Забути  все,забути  всіх.

Я  хочу  бути  вільною!Ти  чуєш?
А  ..ти..мовчиш!Не  дихаєш,не  дуєш!
Не  йдеш  на  право,ані  вліво,
Прямуєш  мимо  сміло!

Не  можу  я  тебе  розкрити,прочитати,
О,Боже!Скільки  хочу  я  сказати!
Скільки  хочу  розказати,
Бити  в  груди,шматувати.  

Ох  скільки  злості  назбиралось,  
Ох,ця  Любов!Навіщо  взялась?
Заради  милих  спогадів  отих,
Який  з  них  сенс?Який  мотив?

Без  них  вірша  б  не  написала,
Якби  так  сильно  не  Кохала!
Коли  по  справжньому  кохаєш,
То  жодну  мить  не  забуваєш!


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2022
автор: Meryenn