я вдихаю сум, видихаю дим
знайшов ніщо там, де шукав стимул
за вікном горить техногенний Рим
а в Тисячолітній Сокіл сідає Ромул
повні баки, розумні ракети
син матері зі штрих-кодом стертим
фіксує спогад в якісне фото
на тлі останніх хвилин планети
нейронний мозок безпомилковий
як світлофор на воротах раю
немає вагань і втоми у зброї
я помираю самим собою
пустила квітка до зір пелюстки
і подив їхній зустріла радо
на тому місці де було людство
вже нікому буде їх рахувати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2022
автор: Quadro.Tony