Марто, Марто, підходь і сідай на призьбі,
час говорити про зону — всі знають — комфорту.
де ти гуляла: пса і невтомно в фризбі?
твоє коло болю розтяте війною-хордою.
криком цілющим виятри зхриплі зв'я́зки,
завше цю зону покинути прагнуть навіки,
з двадцять чертвертого замість обличчя — маска.
з двадцять четвертого місця нема.
велике
пере (на) селення сталось. завмерли очі.
плоть і стіну прошиє свинець однáково.
майстр душевних справ і художник-зодчий,
відбудувавши світ твій, стануть гераклами.
в кожного нині право побути мстивим.
горе, криваве й чорне, на хліб намазують.
тіло в лихій ненáвисті коцюрбне й стигне,
в зону безсилля звозять твій глузд камазами.
Марто, Марто, мовчи/говори: як хочеться.
в норми шкала сьогодні одна — розпачлива.
в довгий нестерпний сон принеслá пророчиця
еру нову, якý ти не передбачила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944218
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2022
автор: re_vanta