ШУКАЮ НІЖНІСТЬ

Забинтоване  серце  давно  вже  не  має  чуттєвості.
І  покинутий  ранок  навшпиньки  біжить  в  нікуди.
Я  ніжність  шукаю,  та  тільки  знаходжу  миттєвості.
І  краплі  сльозин  на  траві  —від  печалі  сліди.

Обіймаю  дерева  і  цілую  кульбаб  пелюстки,
Вони  все  життя  материнську  любов  заміняли.
Хай  розносять  вітри  про  самотність  вразливу  чутки,
Та  страхи  всі  мої  вже  давно  у  полях  відбуяли.

Я  шукаю  тепло,  серед  літа  мені  чомусь  зимно,
І  у  долі  моїй  так  бракує  дзвінких,  голосних.
Я  римую  рядки,  але  то  вже  не  так  і  значимо.
Час  відсіє  пісок  і  застигне  між  стінок  тісних.

Розбинтовую  серце,  що  буде,  то  хай  і  буде.
Нашіптують  хмари  про  дощ,  замерзаю  ще  більше.
Я  ніжність  шукаю,  яка  загубилася  в  людях.
Та  хто  мою  втомлену  душу  вже  нею  потішить?

01.07.2019
Віктор  ОСТРОУХ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2022
автор: Viktor Ostroyh