Проростаю з дрібного зеренця…

Проростаю  з  дрібного  зеренця,
І  тягну  своє  серце  до  світла,
Та  занадто  тоненьке  стебельце,
Бо  без  сонця  душа  знов  поникла.

Розгортаю  маленькі  листочки,
Хоч  я  виросту  ким,  ще  не  знаю:
Чи  то  квіткою,  чи  огірочком,
Чи  веселкою  з  твого  розмаю.

І  коли  повернеться  весна,
Ти  у  сад  свій  мене  пересадиш.
Я  в  обіймах  твоїх  допізна
Буду  пити  тепло  і  розраду.

Ти  лише  не  згуби,  захисти,
Цю  маленьку  слабеньку  рослину.
Я  тобі  буду  зріти  й  цвісти,
Бо  в  тобі  моє  щастя,  людино!

07.02.2022
Віктор  ОСТРОУХ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2022
автор: Viktor Ostroyh