Не лягають самі, їх кладуть

Лягають  слова
в  рядки...
Ні,  не  лягають  самі  -  
їх  кладуть.  
Як  кладуть  холодні  тіла
в  могили.
Вони  були  теплими  та,  напевне,  багато  кого  
любили...
Холоду  стає  все  більше  -  нам  треба  ставати  
ще  ближчими!
Триматися  купи,  щоб  бути  
живими.
А  ті,  кого  вбили,  -  тепер  стали  
вічними.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2022
автор: Тетяна Романів