Вітер бриньчить по гілках яблуневих.
Зелень вкриває сади і гаї .
З запахом ранків п'янких тих,квітневих .
Ти не приходиш,лиш снишся мені.
Хай все скінчиться прошу. Та сирени.
Знову сирени...
А ти на війні .
Лиш тебе дощ поцілує за мене.
В рани болючі і в очі сумні.
Якби могла,то віддала б всі сили!
Вогником б стала тобі у пітьмі.
Прошу вернися живим! Рідний, милий!
Ти як повітря потрібен мені .
Хай береже тебе втомлене небо.
Знову і знов на коліна впаду.
Бога благаю щомиті за тебе.
І щоб відвів Він від Неньки біду.
...
Фото з мережі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2022
автор: Ірина Сенюк