Тонколезі трави поржавіли осінню,
Перезріли айстри десь за ворітьми.
Чи забудеш ти, як були дорослими?
Чи згадаю я, як були дітьми?
Забентежить вітер оковитим шепотом,
Знов дерева зрошують золоті листки.
Чи пізнаєш ти цю любов до трепету?
Чи я напишу щастя від руки?
Та заплаче раптом небо дощепадом,
І закряче день вороном рудим.
Чи підеш за мною в люті снігопади?
Чи я за тобою у вогонь і дим?
Розчахнуті верби гілля гнуть додолу,
Борсається човник у холодних водах.
Чи відкриєш ти мені душу голу?
Чи сховаю я всі свої незгоди?
В тонколезі трави падають останні
Яблука надії. Вересневий рай.
Чи пізнаєш ти все моє кохання?
Чи пізнаю я твій осінній вайб?
20.09.2021
Віктор ОСТРОУХ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944050
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2022
автор: Viktor Ostroyh