Ти скажеш: “Привіт!”
Я відповідь дам.
І, певно, розійдемось зразу.
І річ не у тім,
Що хочу я сам
Лишитись в полоні образи.
Ти іншого вже.
Дорослі давно.
Чи й спільне було щось колись?
Як скелі у шторм,
Мені все одно,
Хоч губи в цілунках й плелись...
А, може, й брешу.
Любив я тебе.
“Несправжньо та смішно”, – почую.
Та щиро. Є Той,
Хто бачив з небес...
Чи вгледжу, як очі сумують?..
Хоч й бачив такі:
Коли навесні
Прощались ми в хвилю сум’ять,
Ти плачеш без сліз –
Здалося мені...
Серцям вже любов не спізнать.
29.03.2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2022
автор: Ти-2