Вже не плачу у голос...Німа...
Кров холоне у жилах...
Пробачення,
В без вини убієнних,
Просить душа.
Закатовані, спалені в ґвалті
Та розстріляні люди...
Мертві тіла...
Лежать по містах,
Що зостались на карті,
Де руїни тепер...
Все понищила ница,
Ординська чума.
Хай Господь вас сторицею
За учинені звірства безчинні,
За нелюдські страждання,
Скарає сповна.
В чорні хустки убралась
Вдовицею
Україна у тузі...
Безсмертна...Жива!
03.04.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943931
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2022
автор: Валентина Ланевич