В твоїх очах мир, коли всюди, здається, війна,
Там сингулярність у світі, повному теорем,
Тепло, що змагається з сонцем, і холод, якого боїться весна;
У кишенях присвистує вітер, гасає між власних поем.
І я все жартую, намагаючись правду сказати.
Ти - найскладніша наука, що шле до чорта закони,
Перед нею заклякли усі мої постулати:
Там лиш гіпотези, юність і збіса дивні симптоми.
І ти біжиш, ніби наввипередки з дияволом.
Тобі родичі - шафрановий степ і свобода.
Кажуть, закохані бавляться вельми химерним діагнозом,
І я рада безумно своїй ефемерній хворобі.
Слухай, а якщо я скажу, що поряд з тобою
Мені не буде страшний навіть ядерний вибух?
Ти будеш тут, аби станцювати під найгучнішою грозою?
Як небо трісне, закінчить притчу, ти будеш поруч?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2022
автор: Шафрановий степ