Навесні квітка... ледь розквітла,
Чомусь не бачить, сонця, світла,
Рашистський чобіт, вщент притоптав,
Щоб ти негідник, навік пропав.
Вона ж зростала із любов*ю,
А ти залив... людською кров*ю,
Спаплюжив вдачу, диво- красу,
Приніс у душу страждання й сум.
Нема й не буде тобі щастя,
Їй корінці вживити вдасться,
Квітка розквітне й зачарує,
І увесь світ, не раз здивує.
Зросте пшениця, квіти в полі,
Під мирним небом і на волі,
Як за столом дружня родина,
Полине мова солов*їна,
Пізнає радість Україна!
Заживе знов у щастю – долі!
03.04.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943895
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2022
автор: Ніна Незламна