Знімаймо куртки із наших травмованих душ,
Зима ж бо позаду, вже сонце у небі теплиться.
Дзеркалиться радо весна на обличчях калюж,
І скоро мій квітень у кожнім саду розбруниться.
Вивітрюймо біль, який ми набрали за зиму,
Квітневі вітри хай розвіють усе нанівець.
Впадаймо очима і тілом у зелень озиму,
Збираймо у росах добро для зім'ятих сердець.
Нехай веселкують думки, що пригнічені часом,
Щоб доленька сіяла в ноги нев'янучий цвіт.
А дні солов'ями дзвенять, без постійного басу,
Який вже занадто рознісся на весь білий світ.
Не треба боятись знімати із душ одежину.
Хто щирий, то істину цю і без слів розуміє.
Веснуймося разом в таку неймовірну годину,
І щира любов хай для кожного щастям весніє!
07.04.2021
Віктор ОСТРОУХ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2022
автор: Viktor Ostroyh