Здичавілі московські шакали,
Зла провісники, чаду біди.
Нас любити колись присягались,
А принесли... могили й хрести.
В алкогольнім чаду людоїди,
Де за правило війни й розбій.
Чинять горе і смерть самоїди,
Україні моїй молодій.
Але... правило гості нежданні,
В хату нашу не входять вночі.
Відспіваємо вам... в калабані,
Недарма ж ми точили мечі.
Смолоскипом, вогнем вам горіти,
В темну пору, в потемках, і вдень.
Для вас «любі» потроїм ліміти,
Сім’я суче зрубаєм під пень.
Спустим киші собачі на воду,
Величезний за нами бо борг.
Вас не буде... ні цвіту ні плоду,
У росхід записав вас Мікроб.
Злий учасник юдейської змови,
Обирали ж самі ви «вождя».
Раби «божого» тіла Єгови,
Вам не буде у Світ вороття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2022
автор: Волиняка