Розірвані думки і сподівання
І вітер відчаю розвіє попіл мрії
Холодна паморозь вкриває всі бажання
Ставок скорботи в полі безнадії
І лави хмар, чекаючи наказу
Застигли нерухомо в небесах
Поволі сонце плавить стрілки часу
І рівновага ледь на терезах
Кінця не має мить ця лиховісна
А леза блискавки відчутний вже метал
Бездушний і озоново-залізний
У мертвім світі серце просить шквал
Розбити тишу, сірості принади
Одноманітності кайданів каяття
Що день у день силкується скувати
Буденна затхлість невиразного життя
І скресне крига, зірве всі загати
Бо крапля непролитої сльози
Сяйнувши зіркою, щоб тишу зруйнувати
Нестримним молотом впаде на терези!..
Ворушить вітер сірими стягами
Які давно тримаються ледь-ледь
Реальність сутінковими шляхами
Кудись веде все швидшими роками...
До щастя, може? Чи на вірну смерть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943804
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2022
автор: Alex Hele