любий,
від дому лишилося пекло: пам'ять, фундамент, фіранка
світ, де я відбулась, як людина, наречуть по-сухому: "збитком".
смерть волого шепоче мені на вухо словами Віктора Франкла:
"першими ламались ті, хто вірив, що все закінчиться швидко".
в кишені у мене є паспорт, там чітко написано, хто я.
хоч десь хай побуде істина, бо спогад уламком стертий.
хтось каже: "терпи ж бо! подумай хоч раз головою!"
мій рівень терпцю знеструмлений від даху до кінчиків нервів.
(У) країна вирує у пеклі: від вибухів стаємо хоробрими,
один у полоні стрáху, інші — в молитві під зливою
ГРАДів. мабуть, дуже просто бути богами добрими,
надто розпачливо й боляче лишатися справедливими.
любий,
ми втримаємо більше разом: ти — зброю, а я безсилля.
переможемо й іще одне коло у Данте треба просити!..
у держави нині криваве свято: воля й правда означає весілля,
ми господарі тут — не гості, й визначаємо, кому бути ситими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2022
автор: re_vanta