Весна нарешті в силу увійшла,
Дорогу серед мороку пробила,
Надію і тепло з собою принесла
І квітів мовою до нас заговорила.
Розквітнув крокус під моїм вікном,
Неначе сонця помаранчевий шматочок,
А інші, різнобарвні, забарились,
Ще не відкрили ніжних пелюсточок.
Та через день розквітли і вони,
Спішать від нього не відстати,
До сонця вишикувались в ряд,
Оці малесенькі весни солдати.
Тюльпани і нарциси пнуться догори,
Випручують зелені рученята,
А поруч — проліски малі
Ясні свої розкрили оченята.
Вже біля них розцвів жовтець,
Теж радісно вітає сонце,
Мені підморгує: «Прийшла весна»,
Коли дивлюся зі свого віконця.
Донька мені їх з лісу принесла,
На клумбі біля квітів посадила,
Щоб нагадати той весняний ліс,
В який я залюбки колись ходила.
Милуюся на квіти кожен день,
На серці тепло, як на них дивлюся,
І хоч вони всі за віконним склом,
До них душею наче доторкнуся.
Бо квітнуть ці малесенькі герої,
Їх сніг, а ні морози не лякають,
Стоять упевнено, як постові,
Весну і сонце перші зустрічають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943719
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2022
автор: М.Гомон