Багато ніг сьогодні на нашій землі.
всі вони не потрібні тут, ні.
Так, що ви забули ?
Невже шукаєте рідні гули ?
Невже людяності крик не осяяв вам душу?
Всі вони чужі, темні люди,
вони не знають ні горя, ні скрути.
Вони зроблені із подоби нашої.
Вони, вони, хто вони?
Не знаю. Можу сказати лише одне:"
Те є звірі, се є нелюди, але все одно люди.
Ті можуть любити,
Сі можуть вірити, гадати.
Серце знає все — Воно не дурне"
Відбиток зостанеться, він буде.
І наш народ не забуде, не зможе забути.
Тієї ложки дьогтю в діжці меду.
Але не ви в ній діжка, а ми -
народ чистої долини.
01.03.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2022
автор: Олег Поборець