Пристрасно квіти летіли віками,
Ох, яка пані, яка пані.
Вересками лісових гущ,
Тонкими язиками вогняний плющ
Припікав моє життя.
Ось знову, ось - слухай!
Почуй той запах лебединого співу.
Це все для тебе, так.
Знаєш, я часто сам собою хочу
Просто поговорити -
Носом землю рити.
Знаєш, я часто питаю Господа :"
Чому я досі сумую?
І за чим самота верхи будує ?
Та коли я віднайду теє
Віще небо серед бурі,
Теє морське повітря серед диму,
Теє прощення серед істини ?".
А можливо ці питання для тебе.
Ти не знаєш мене,
Але я знаю тебе.
Ти - верховина людського люду,
Ти - любовна амністія,
Ти - середина моя.
19.03.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943383
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2022
автор: Олег Поборець