Три роки я боролася з життям,
Три роки говорила, що тебе їй не віддам,
Три роки я для тебе і за тебе,
Але тепер усе іде своїм чередом.
Хто міг мені тоді хоч раз сказати,
Що за країну нашу піду воювати,
Що замість плаття буде "мультик"-камуфляж,
Й не світить нам цьогоріч наш вояж,
Що очі підведу, закушу губи,
І у моїх віршах слова всі стануть грубі,
І через слово руський і англійський мат,
Й не викликають вибухи панічних вже атак.
Я вже не пригинаюсь, як летить ракета,
Я вже давно не пила каву, сидячи на парапеті,
Та я вже, блін, із лютого її не п'ю,
Й за це росію я окремо не люблю.
Що я без прав сідаю за кермо сьогодні знов,
І що від нервів носом юшить кров,
Що вже забула майже, як каталися в метро,
А ти сміявся і казав: "тобі зі мною "повезло",
І уяви собі тепер на мить,
Хоча так важко одночасно ржать і говорить,
Що мрія ідіота справдилась, і не Кличка здобутки,
Прикинь, у Києві не їздять вже маршрутки,
Та вибачаюсь, правда, це поганий жарт,
Але у мене із двох шотів був сьогодні старт,
Я стала не такою, як тобі тоді хотілось,
Але від тої мене мало, що лишилось,
І, правда, вибач, вибач, ти мене пробач,
Я не така, як ти хотів, але не плач,
І хай не все так склалося в житті,
Та поряд мене зараз є не він, а ти,
Ще трошки часу пройде, і ми станем,
Прикинь, як дід і прадід, бляха-муха, ветераном,
Я кину пити і курити, обіцяю,
Але сьогодні наостанок погуляю.
Давай ми закладемось на мою зарплату,
Що десять орків ми покришим для салату,
І дай хоч раз мені шмальнути з РПГ,
Ти ж не забув, як в тирі вибила я ВСЕ:
Трофеї, іграшкі м'які, касиру зуби, вікна в залі,
То був мій День Народження, й були ми п'яні,
А зазвичай, ти ще не міг цього забути,
Як я змінилась за ці роки, як збагнути,
Як ніжна дівчина низького зросту,
Стріляє як ковбой, стрибнувши з мосту,
Літає на механіці, як сам Шумахер,
І батьківщині служить, наче офіцер?
Але давай з тобою проговоримо спочатку,
Ми скоро переможемо, і буде все в порядку,
Ми знову будем разом назавжди,
Я попущусь й відкину геть понти,
Я стану знову ніжною малою,
Що під білявку косить й носиться з тобою,
Я перестану заробляти більше тебе,
І пхати ніс, куди не треба,
Я знову стану твоїм замом, мій начальник,
І включемо в авто плей-лист печальний,
Поїдемо на той улюблений твій пляж,
Я вимию авто й зловлю кураж,
А ти розкажеш тихо про своє життя,
І я тебе роздивлюсь до пуття,
Чотири букви - на тім брелоці від авто, -
На плечах - знов твоє пальто,
А хто мене ще зможе полюбить?
Й так важко нас не загубить...
Ми все відтворимо, пробачимо, врятуєм,
Поплачемо, згадаєм, пожартуєм,
Ти вибачиш мене, а я - тебе,
І все найкращим чином вже буде.
Ти вибереш мене востаннє так, як я тебе,
І доля більш тебе не підведе.
Все буде добре, будемо єдині,
Найкращим чином все буде Україна!
Я зроблю все за списком обіцяю,
Ти ж просто будь. Я так тебе кохаю.
23.03.22 р., Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2022
автор: Маргарита Мельничук