І очі не можуть дивитись без сліз,
Хоча вже здавалось закінчились сльози.
Малює війна нам печальний езкіз,
І сумом лягають рядочки у прозі.
Москаль свою нитку над нами пряде,
Лелеки ж бо небо крильми захищають.
Я знаю, до нас перемога іде,
Вже янголи Божі до нас поспішають.
Ще трішки, ще крапельку, чуєш терпи,
Бо ми Україна, не можна здаватись.
За нами весь світ, усі гори й степи,
Як гордо звучить, українкою зватись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943015
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2022
автор: Malunka