Навіщо ви до нас припхались?
Яка була у вас мета?
Щоб нищіти людей, міста?
Не так гадалося, як сталось.
Та ви успіли натворити!..
Зупиним вас в кінці кінців,
Щоб ви зустріли праотців, -
Тоді всім стане легше жити.
Дзвоніть своїм дурьохам-мамам,
Хто ж пожаліє іще вас,
Нехай зрадіють, - тут у нас
Не одного уже тримаєм.
І всім знайомим хай розкажуть,
Що ви тут робите у нас,
Який вам видали наказ.
По росТВ вас не покажуть.
Чи совість заговорить, може,
І за країну, що всіх вас
Погнала визволяти нас, -
й забула. То вже лізе з кожі :
"Своих мы не бросаем!" Знаєм,
Як трупи ваші тут і там
(Собакам здобич і вовкам)
Розкидані, та їх немає,
Бо втрат статистика в вас інша,
У неї є своя межа, -
У вас життя , - а ні гроша
Не коштує, нічого більше.
Дзвоніть знайомим, друзям, мамам,
На весь на білий світ дзвоніть!
Колись настане, мабуть, мить,
Коли ви прийдете до тями!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2022
автор: Рунельо Вахейко