Стомлене вікно
Від страшних картин -
Зовні все злягло.
Ти немов один
Проїдаєш час
Долі і життя,
Сонце просить нас
Віри й каяття,
Що ми не були
Вірні нашим снам,
Часу не знайшли
Увійти у храм
Віри. І межа,
Що судилась нам -
Знищена душа,
Нині й є цей храм.
Я у нім щодня,
Серед ста облич
І як пташеня
Чую в небо клич.
Кожен вже давно
Зовсім сам не свій,
Стомлене вікно -
Прірва наших мрій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2022
автор: Oleksandr Poprotskyy