І скільки не кричало людство:"Ні
Війні!" Людей вбивала по-садистські
Орда, в містах, в містечках нарівні,
Усіх підряд, і звіддаля, і зблизька.
І у людей кипіла люто кров,
Коли побачили ті звірства незліченні.
Та повела на подвиги Любов
Людей супроти підлого, нікчемного.
Забудьки ниці - Яму не копай
Другому, - попадеш у ту ж могилу! -
Забули начисто, і не питай.
Та видно, що прислів'я те по ділу.
Людей настирно лізуть поучать
Ті зомбі кончені, сліпі манкурти.
Та мізки в них, - то поряд з ними курка
Енштейном явно буде виглядать.
Ідіть, ідіть в краї льодові дикі,
Де тіні ваших марень і ідей.
Ніколи не вертайтесь до людей.
Забудем вас, як сон страшний навіки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2022
автор: Рунельо Вахейко