-Ой! Яка важка робота
Бути кочегаром,
Дихати вугільним пилом
Та ще й перегаром.
Так сидів і міркував
Старенький чортяка:
-Вже набридла ця робота,
Бо ти, як собака.
Дні і ночі всі вартуєш,
Очі не стуляєш,
Тільки й робиш — лопатою
В топку підкидаєш.
А ні тобі вихідних,
Нікчемна зарплата,
І немає співчуття
Ні в кума, ні в брата.
Вже б на пенсію пішов,
Де там, не пускають!
Кажуть:- Грішників багато
Й нові прибувають.
Одна радість — випить пива
Й шмурдяком запити,
Тоді вже яка робота?
Хочеться завити.
Неприємності сьогодні
Таки не минули,
Лиш здрімнув, а найспритніші
З пекла дременули.
Тож мене, старого дурня,
За це покарали,
Грішників ще більш нагнали
Й алкашем назвали.
Вже й вугілля кінчається,
Дров не вистачає,
А грішників більше й більше
До нас прибуває.
Скільки ж можна тих гріхів
На Землі творити,
Щоб оце мені у пеклі
Довічно служити.
Люди! Люди! Схаменіться!
Пожалійте чорта,
Бо у нього й так важка
Бісова робота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2022
автор: М.Гомон