Звісно спите... - а ми ні…
У нас постійно лунають сирени,
У нас будинки й лікарні в огні.
У нас палають музеї і школи,
У нас горять заводи й склади,
У нас під вухом рвуться снаряди,
У нас взлітають в повітря мости.
У нас доріг тепер немає -
На них палає ваша броня.
Ми спокою давно вже не знаєм
У нас, росіяни, йде війна!
А ви там плачете про ресторани,
Про закриті кавярні та бутіки,
Льєте ви сльози за Інстаграмом
Й тікаєте хутко з своєї Москви.
Хоча у вас не лунають сирени,
І ваша «великая» не у вогні
Ви біжите зі своєї країни,
Неначе побиті й голодні щури!
Неначе не ваша це домівка,
І замість того, щоб царя знести,
Ви молитесь на свої екрани
І кричите, що немає війни…
Чекайте, сусіди, чекайте, «кохані»,
(Ми з вами братами не є й не були!)
Ви будете теж горіти й палати,
Але у своєму дурному вогні!
За те, що прийшли ви нас «рятувати»
Палатиме в пеклі і ваша земля
Не бійтесь, ми вас не будем карати
Вас вже карає ваш сатана!
Страшні та пекельні картини
В своєму вікні побачите ви...
Будуть у вас лунати сирени,
І будуть злітати в небо мости!
14.03.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942598
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2022
автор: Північна