Вони вважали, що мрія то літак.
І невтямки рабам і ватникам булося,
І все гадали вони, що, і де не так?
Чому позбути мрії не вдалося
Народ, якого мрію розбомбили -
Металолому шістсот сорок тон лежить.
Для зламу духу росіяни все зробили,
Але козак продовжує із посмішкою жить.
Не розуміють мізки спорожнілі,
Без мавзолея як на світі існувати,
Бо звикли кланятись металу й тілу,
Своїм теплом вождів мертвецьких зігрівати.
Та українці вельми дужі перці!
Така от нація для всіх чудна,
Бо мрія не в металі - в серці,
Адже літак - це просто похідна...
Більше атмосфери на ютуб каналі: https://www.youtube.com/channel/UCRZ9gcYBPkn-9DAZqKyo8tA
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2022
автор: Рік Мавер