У Кіндрата жінка Варка,
Кожен день у домі сварка.
Що не зробить той бідак,
Каже все вона: -Не так!
День і ніч його пиляє,
Наче пилка у сараї,
Та його це не вража,
Так залізо їсть іржа.
То приніс малу зарплату,
Меблі не купив у хату,
Випив пива—от рахуба!
Буде смикати за чуба.
А як зайде до кімнати,
Закричить негайно:
-Не поставив ти чому
Чоботи охайно?
Не доглянув поросят,
Не общипав гуску,
Не повісив там, де треба,
У хліві мотузку.
Ходиш, наче мокра курка,
На ходу куняєш,
Тільки вчасно на обід
Їсти прибігаєш.
А як сяде їсти борщ,
Варка каже сину:
-Зараз знову заляпає
Чисту скатертину.
Мало робить, їсть багато,
Хропе на додачу,
І таку, як у сусіда,
Він не має вдачу.
Варка весь час лементує:
-Він мене не слуха,
Все, що я йому кажу,
Пропуска повз вуха.
Як на міннім полі жив
Та все ж не здавався,
Тож в сапери одним з перших
В військо записався.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942522
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2022
автор: М.Гомон