Я намагаюся заснути.
Сьогодні знову не засну.
Весна.Та про кохання потім.
Весна. Та зараз про війну.
Про те як їхали солдати.
Їм 20 або 22...
Про те як сильно молить мати
Щоб не залишилась сама ...
Про тих ,хто народивсь в підвалі.
І залишивсь без мами в мить.
Як мій народ тікає далі...
Як сильно це мені болить.
А ще ракети.Ще сирени
Лунають на моїй землі.
Якийсь російський навіжений
Не розуміє слова ні!
Ні!Нас не треба рятувати!
Геть забирайтеся від нас!
Не чує псих. Гудуть гармати.
Весна .Та зупинився час.
Якої б зброї ви не мали.
І скільки б не було тривог.
Попадаєте всі шакали!
Бо з нами правда,з нами Бог!
Ми будем жити! Будем жити!
Щасливо на своїй землі.
А той що попалив нам квіти
Згорить у власному вогні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2022
автор: Ірина Сенюк