У ці безжальні дні війни,
Коли від вибухів чорніє небо,
Вона залишить щось собі,
Таке, що дуже-дуже треба:
Його обійми, теплу каву,
Вірші, пісні, червоні "Найки",
Свою єдину Україну як державу,
В "Інста" й "Фейсбуці" лайки,
Одесу літом і Чернігів навесні,
І Львів та Буковель без меж,
І мокрий сніг, і ті дощі рясні,
І кожну з фортифікаційних веж,
І вісім всіх мостів через Дніпро,
І колії на сотні кілометрів,
І Київське та Харківське метро,
І десять кольорових светрів,
"Форд Фокус" сірий і такий знайомий,
Світанки на роботі за столом,
І стежку через ліс, що йде до дому,
І двадцять фото, що просочені теплом,
Колегу по роботі, що подобається сильно,
Своїх котів, собак і спогади всі мирні,
І сотню-другу смсок на мобільном,
І Україну - любу, рідну, вільну.
Запилений асфальт, що кроки полірують, -
На плечі тисне той рюкзак,
А люди за спиною хай пліткують,
Все буде добре й тільки так.
Німіє мозок від безсилля,
Коли ж уже, коли прийде весна,
Припиниться насилля,
Закінчиться війна?
Коли весняне сонце
Зігріє вже теплом?
Хай швидше все здійсниться це,
І вся сім'я, нарешті, збереться за столом.
Він очі прикрива, бринить сльоза під віями,
Ще відіспиться, з'їздить за кордон,
Та поки мрії залишаються лиш мріями,
А у стволі - один патрон.
Чекає на весну,
Жде Перемогу,
Переживе війну,
Надіється на Бога.
Принаймні, він живий ще,
Під ноги пада попіл тихо,
Він боронить кордон, щоб той не щез,
Та відвернеться, й буде лихо.
Хай дивиться у небо та випускає дим,
І знову до світанку залишиться на стрьомі,
Та раптом пригадає себе ще молодим,
Як зараз він стояв на цім кордоні,
Під берцями пісок карбує слід,
І десь початок свій бере Дніпро,
Він вчора дописав свій заповіт,
Та помирать не хоче все одно.
За руським кораблем пішов весь світ,
Що мовчки бачить все, але...
І хай там як було раніш тоді,
Все буде дуже добре, все мине.
Закінчиться війна, весна прийде,
Забути скажуть, просто жити далі,
Розкажуть, як пробачити усе,
Та як забути, як на нас напали?
А як пробачити Чернігів, Суми, Харків, Бровари?
Удар ракет по людям мирним?
І Маріуполь, і Гостомель, і Бучу нашу та Ірпінь?
І після того можна як удома спать собі спокійно?..
14.03.22 р., Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942381
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2022
автор: Маргарита Мельничук